?

Log in

No account? Create an account
entries friends calendar profile Віктор Грабовський Previous Previous Next Next
В. Грабовський "ПІСНЯ СОНЦЕТРИВАННЯ" - Споглядання дерева
світогляд
hrab
hrab
В. Грабовський "ПІСНЯ СОНЦЕТРИВАННЯ"
                                                Віктор Грабовський       


    ПІСНЯ СОНЦЕТРИВАННЯ

                
Закоханим у життя присвячую  

Розкотурхує душу не навіжений розмай, –
поривають у юність одчайні травневі грози.
Все у світі Господнім просить:
запам’ятай!
Гріх зректися краси
через ворожі прогнози.

За тисячоліття біжке тут ярітиме океан
і лиш небо згадає 
наші найперші світанки.
Але так, як і нині, 
страждатиме серце од ран
в того мрійника, що таки сподобився Ітаки.
Зацвітатимуть райдуги,
голублячи небокрай,
блискавиці кресатимуть 
пшениці неозорі...
Хтось придумає – вкотре?! – найімовірніший 
рай,
що нащадкам скидатиметься
на бридкий лепрозорій.
Ми перейдем це коло! І зустрінемось, вірю,
знов
там, де райдуга п’є нашу долю,
бо долею зветься,
де Спасенна планета випручується з оков
скрижанілого серця... Не чутно його...
Чи заб’ється?!
Все залежить од нас! Пам’ятатимемо віки,
хто й навіщо 
божисту природу нам патрав.
Та воскресне вона, як месія з Ятрань-ріки,
і допевниться світ: Україна – 
то сонячна ватра.
Не клятьбою ми дужі, а вірою в рідний край,
що зродив нас
і має від цього батьківську радість.
Праця – наша молитва і подвиг, і рай,
тільки з нею і в ній 
ми щасливі насправді.
Українського серця не спаплюжена таїна
озоветься всесвітньою хатою – піснею, садом...
І скажіть, найдорожчі, 
яка в тому ваша вина,
що до ворога ф а т у м 
зненацька повернеться задом?
Доглядай рідне слово, кохайся 
в божистій красі,
що дарують нові небеса,
спопеливши криваві кайдани,
і не піддайся звірюці, 
що ріжками в мозку засів,
ніби все перейде: Україна, свобода, майдани...
Ми зустрінемось там, де на подвиг 
закличуть гаї,
де серця не ховатимуться
в недолугості виборчих списків,
а якщо хто крамолу в душі молодій 
затаїв,
того вмить зачаруєм 
суцвіттями 
всміхнених писків.
Адже нам Україну дано, як останній рубіж
в боротьбі за Любов,
котра кров’ю цвіте – не маком.
Почуваймося зорями, що працюють
для росяних збіж,
задля мудрої радості, нараяної Зодіаком.
Ми приречені знищити 
нице рабство пітьми!
Мужньо сяймо сьогодні, 
не відкладаймо
на завтра,
котре можуть украсти, 
зробивши нас просто дітьми,
які не укмітили: 
воля – порожня кварта,
якщо в тій кварті 
не те, чого ми варті.
Не пославісь нам, Господи, ні Вашінгтона, 
ні Бонапарта,
то пошли бодай Клеопатру.
У сонцетриванні, 
в одвічнім огромі борінь
загартуємо 
серце 
козацькою мужністю
бою.
Станьмо силою світла,
що сходить у світ озорінь
Духом праведності – 
Шевченковою 
Любов’ю.
 
                        30 травня 2007р.
------------------------
Літературна Україна”  № 19 (5257), 22.05.2008 р.
Прокоментувати