?

Log in

No account? Create an account
entries friends calendar profile Віктор Грабовський Previous Previous Next Next
Віктор Грабовський "Героїка мирного спротиву" - Споглядання дерева — LiveJournal
світогляд
hrab
hrab
Віктор Грабовський "Героїка мирного спротиву"
Віктор Грабовський



            ГЕРОЇКА МИРНОГО СПРОТИВУ      

     Ще за царя Гороха – років десь 25-30 тому – кияни заповзялися було зробити Хрещатик вулицею, вільною від автотранспорту. Тобто – для себе та гостей. І тема ця піднімалася від виборів до виборів ще й донедавна! Досить погортати газети – від учорашнього «Вечірнього Києва» до «Хрещатика», як і республіканську пресу. Проте щойно – Божою волею – сталося те диво, в Україні та за її межами відразу знайшлося 1000 душ, яким кортить обов’язково вже нині проїхатися Хрещатиком! Ясна річ, не більше п’яти авто зараз…

     Це – вершина українського айсберга. А в товщі його – не тільки 90% (з лишком!) українців, які проголосували за суверенну Республіку, а й жорстока, винахідлива боротьба з їхнім бажанням – підступна «партизація» Руху та не менш підла приватизація державних підприємств, що притьмом перейшли у загребущі руки партократів. Згадаймо бодай їхню гру «в підкидного» – від масового створення фінансових груп аж до ваучерів. Усе – для людей!

    Ось так, руйнуючи основи народовладдя і спалюючи валютні резерви, «віддала владу» вчорашня партійна мафія, аби не стати перед усенародним трибуналом. Але вона зробила все, щоб не тільки залишити по собі – на згадку?! – розчарованих зубожінням, украй пригнічених «мільйонерів», які не могли звести кінці з кінцями, а й економічну розруху, що настала внаслідок девальвації рубля та замороження військово-промислового комплексу.

     Ось у такий спосіб нас не тільки приголомшено – поставлено на коліна.

     Невже потрібна якась особлива мудрість, аби побачити очевидне? Хіба Москва могла добровільно відмовитися від учорашнього панування?! Хіба той державний тероризм, який розгорнуто навколо явища Майдану, не унаочнює засоби етноциду, спровоковані великодержавним шовінізмом?! Хіба не з 1937 року походять нічні облави й судилища над невинними людьми?! А викрадення активістів національного спротиву і сотня спалених автівок лише у Києві?! Хто може подумати, що все це – ніким некоординований процес?!

      Але, на жаль, знаходяться й такі! Недарма ж науковий світ, зокрема доктор Умланд (Великобританія), в заяві, поширеній у інтернетмережі, стверджує, що не тільки вітчизняні, а й світові ЗМІ надто поверхово, а то й відверто спотворено висвітлює національно-визвольні протести в Україні. Бо нічого спільного з тероризмом героїка мирного спротиву й не може мати!

      То звідки цей дим?! Чому – саме на Майдан?! Тим паче, що часто-густо у ЗМІ має місце звичайне перекручення фактів історії як недавніх часів, так і далекого минулого. Проте історію потрібно або знати, або ж не займатися її коментуванням, заявляє доктор Умланд, підтриманий кількома десятками вітчизняних і зарубіжних фахівців різних національностей.

      Учені обурюються неспроста – адже чомусь оте перекручення фактів завжди тенденційне! Отож не завжди на користь України.

      Ось, до прикладу, факт історії, який постійно мусують «справжні патріоти»: перехоплена УПА радіограма про маршрут автоколони з генералом Ватутіним. Хоч як це дивно – відкритим текстом. А все тому, що генералів у героїчній Червоній армії полюбляли відстрілювати не лише під час війни… Тільки-но вбирався у пір’я котрийсь із командармів, чи полюбився народом якийсь Котовський, або Чапаєв чи Щорс тощо, уже дні його були відлічені.

     Не терпів генсек конкуренції! Майже так само, як і теперішні олігархи.

     Але ж якщо штабна документація сама дається в руки, мабуть, гріх було партизанам не влаштувати засідку... Такі закони війни…

     Звичайно, для важко пораненого генерала штаб запросив у Москви ліків, яких не було на місці. Та генсек чомусь ніяк не наважувався врятувати героя війни! Хоча потрібні ліки могли підкинути літаком навіть союзники.

      Але в тім то й річ: таким чином «вірні ленінці» убивали двох зайців: адже генерал Ватутін загинув од рук підлих українських націоналістів!..

      Усі документи про це відкриті, їх можна читати не тільки в мережі інтернет, а й у популярних виданнях. Як і, завдяки сумлінним російським історикам, фахову літературу про те, де ж саме кувався кривавий меч німецького нацизму. Бо таки ж немало сил доклала для цього Москва!

      Та шовіністи пам’ятають і торочать одне: партизани стріляли їм у спину.

Хоча воїни УПА боролися тільки з військами НКВС, бо їм заборонено було ставати до бою з регулярними частинами Червоної армії. Такі факти.

       Але хіба провокаторам потрібні факти? Хіба їм не досить тієї дурнуватої вигадки, що майданівці самі себе катують, викрадають і спалюють власні авта?!

       Ви можете уявити, дорогий друже, щоб якийсь українець (бандерівець) міг заявити: я з часів Русі живу на своїй землі, тож можу запросто будь-якому зайді (першочергово – «собіратєлю зємєль») одламати руку чи ногу, вибити око й розбити голову? Звичайно – ні. Та зовсім поряд живуть люди, котрі не тільки впевнені, що мають на це право, а й переконані, що за нашого президента голосувало 18 мільйонів українців (себто всі члени компартії?!).

      До того ж вони чомусь аніскілечки не соромляться повторювати, що «зачистити Майдан» їхнє покликання. Адже, мовляв, «рускіє» мають право й фізично відстоювати свою жадобу калічити людей, якщо їм щось не до шмиги.

       Гадаєте, українці не винуваті в тому, що мають за брата цього монстра вседозволеності? Таки ж винуваті. Учені люди знають про це гаразд, але мовчать… А все через отой псевдоісторичний жупел – «Київська Русь»!

       Нічого й пробувати доводити, що таку назву запровадили шовіністи, щоб утвердити легенду про «колиску трьох братніх народів», серед яких один – і найстарший, і наймудріший. А про те, що прикметником (англійскіє (?), нємєцкіє (?), рускіє (!) тощо) не називає себе жоден народ – і не кажіть. Як же братам пережити, що в о н и – просто вихідці з Русі?! Колонізатори-конкістадори, що стали великодержавниками під крильми Золотої орди.

       Але ще глибше у крижаній горі нашої історії – УНР – найненависніший ворог усіх загарбників. А все тому, що українські соціалісти хотіли бути найправеднішими! І коли Бог у 1917 році подарував їм наймогутнішу в Європі Армію патріотів, які, продемонструвавши у Пітері свою згуртованість під прапором УНР, із артилерією, панцерниками й аеропланами готові були захищати рідний край, партійні діячі вирішили, що настільки могутня Армія українському народові непотрібна. Бо з ким же їй воювати?! З російськими соціалістами?! Та ніколи нічого подібного бути не може!

       Тож і розпустили військо... А розпущене військо – вже не Армія.

       На віддяку брати-соціалісти не тільки втопили Україну в крові, а й затаврували її народ, як найжорстокіший у світі!.. Бо ж не піддавався хліборобський рід завойовникові, який не боявся Бога!

       Прикметно, що найбільше дісталося не принциповому державникові Скоропадському, а гуманітарнику Петлюрі (хоча й обидва всю штабну документацію вели російською мовою). Чому саме Петлюрі? Бо соціаліст за переконанням розстрілював самовідданих, але голодних та босих своїх вояків тільки за те, що вони хотіли зодягнутися зі здобутих у бою пакгаузів російської армії. Як і тих, котрі були помічені у зухвалому ставленні до єврейського населення. (А від кого бідолахи заразилися? Отож бо й воно).

        До того ж нашого праведника заповзялися так затаврувати, щоб і правнуки його цуралися... То від чиїх рук мав загинути Герой? Атож-атож: від гніву месника-єврея. Так ось і творилася історія, котру не велено переписувати.

        Але ж хіба на брехні зародить Правда?!

        Не всім народам дана героїка мирного спротиву, як і щире прагнення миру. Значно ближча недругам нелюдська жорстокість мору. То чому ж маємо думати, що в тій машинерії раптом щось поламалося?! Потрібно бути готовими до всього… Бо ворогове не завагаються і перед найбрутальнішою провокацією.

        Саме тому вельми шкода світові народ, який зненацька потрапив у лабети цинічного державного терору. Але, окрім Усіх Святих і Господа Бога, мусимо покладатися таки й на самих себе, – закликали у спільній молитві учасників Х Майданного віча, що відбулося 9 лютого, представники чи не всіх релігійних конфесій Республіки. Адже героїка всенародного – мирного, проте обов’язково переможного – такого дивовижно фортепіанного (від Ужгорода й до Харкова) спротиву кримінальній олігархії, котра нахабно зазіхнула на громадянську й національну гідність українців, постала з усвідомлення, що Бог і Україна – єдині у святому прагненні відстояння Божого дару Свободи.

        Тож не маємо жодного права поступитися сатані.

© Віктор Грабовський, 2014

Tags: , , , , , , ,

Прокоментувати